1. Словник української мови Грінченка

діркуватий

Діркуватий, -а, -е

Имѣющій много дыръ, дырчатый, ноздреватый. Н. Вол. у. Дуже діркуватий хліб з сеї муки, — не знати, чого воно так. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діркуватий — діркува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. діркуватий — -а, -е. Те саме, що дірчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діркуватий — див. дірявий Словник синонімів Вусика
  4. діркуватий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Словник синонімів української мови
  5. діркуватий — Діркува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. діркуватий — ДІРКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що дірча́стий. Господар провів нас до своєї низької темної хати, яка стояла на величезному діркуватому камені (Мур., Бук. повість, 1959, 29). Словник української мови в 11 томах