ей

Ей

меж.

1) Выраженіе неудовольствія и угрозы. «Ей, Хведьку вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» Г. Арт. (О. 1861. III. 109).

2) Эхъ, нѣтъ. Ей, де там! Желех. Оттепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! Рудч. Ск. І. 7.

3) Эй. Ей, нуте, беріться! Ном. № 10892.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ей — ей вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ей — виг. 1》 Уживається за потреби окликнути, підізвати кого-небудь, звернутися до когось. 2》 Уживається для вираження невдоволення, досади, безнадійності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ей — ЕЙ, виг. 1. Уживається при потребі окликнути, підізвати кого-небудь, звернутися до когось. — Ей, дядечку, швидше будемо писати, Бо хочеться спати і вам і мені (Шевч., II, 1953, 54); -Ей, стій! — донісся до них гучний голос із саду (Мирний, IV, 1955, 224). Словник української мови в 11 томах