1. Словник української мови Грінченка

жалити

Жалити, -лю, -лиш

гл. Жалить, кусать. Як пішла я у кропиву спати, пожалила собі литки й п'яти. н. п. Їх хвала жалила як гостра кропива. Левиц. І.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалити — жали́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жалити — (жалом) колоти, ранити, уражати, отруювати; (- комарів) жигати, кусати, тяти; (словами) шпигати, ДОШКУЛЯТИ, гризти; (серце) пекти, травмувати. Словник синонімів Караванського
  3. жалити — жалю, жалиш, недок., перех. і без додатка. Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим-небудь отруйним. || Колоти, ранити, впиваючись жалом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жалити — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  5. жалити — Жа́ли́ти, жалю́, жа́лиш, жа́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жалити — ЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, недок., перех. і без додатка, Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим— небудь отруйним. Кропива жалить її в литки, в руки, а вона чухає литки та лає кропиву (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах