1. Словник української мови в 11 томах

жалити

ЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, недок., перех. і без додатка, Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим— небудь отруйним.

Кропива жалить її в литки, в руки, а вона чухає литки та лає кропиву (Н.-Лев., II, 1956, 13);

Їх [земляків у Бразілії] трусить лихоманка люта, їх жалять змії, б’є нагай, Щоб для поміщика здобути Гіркої кави урожай (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 121);

// Колоти, ранити, впиваючись жалом.

— Лети [Шершню] щодуху, сядь йому [Лисові] на живіт і жали, що маєш сили (Фр., IV, 1950, 69);

Коли чоловіка жалять оси, він тікає до води (Ю. Янов., І, 1958, 171);

*Образно. Крижані кульки лютими осами жалили щоки, вуха й шию (Чорн., Потік.., 1956, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалити — жали́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жалити — (жалом) колоти, ранити, уражати, отруювати; (- комарів) жигати, кусати, тяти; (словами) шпигати, ДОШКУЛЯТИ, гризти; (серце) пекти, травмувати. Словник синонімів Караванського
  3. жалити — жалю, жалиш, недок., перех. і без додатка. Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим-небудь отруйним. || Колоти, ранити, впиваючись жалом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жалити — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  5. жалити — Жа́ли́ти, жалю́, жа́лиш, жа́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жалити — Жалити, -лю, -лиш гл. Жалить, кусать. Як пішла я у кропиву спати, пожалила собі литки й п'яти. н. п. Їх хвала жалила як гостра кропива. Левиц. І. Словник української мови Грінченка