1. Словник української мови в 11 томах

жалива

ЖАЛИ́ВА, и, ж., діал. Кропива.

В глухому та узенькому проулкові, що буйно заріс бур’янами та жаливою, ніколи не буває сонця (Вас., 1,1959, 270);

А те, що не вміло цвісти ошатно й пишно, як, наприклад, жалива й дика м’ята, те цвіло негарно й непомітно (Дмит., Розлука, 1957, 304);

*У порівн.І раптом, мов жаливою, жагнула совість: адже це він завдав їй такого страждання (Баш, Надія, 1960, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалива — жали́ва іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. жалива — -и, ж., діал. Кропива. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жалива — Кропива Словник застарілих та маловживаних слів
  4. жалива — КРОПИВА́, ЖАЛИ́ВА розм. Під парканами, між торішніми сухими стеблами, вже росла і зеленіла кропива (М. Томчаній); В глухому та вузенькому проулкові, що буйно заріс бур'янами та жаливою, ніколи не буває сонця (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
  5. жалива — Жалива, -ви ж. Крапива, Urtica urens L, Urtica dioica L. Камен. у. Словник української мови Грінченка