1. Словник української мови Грінченка

жалібник

Жалібник, -ка

м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалібник — жалібни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жалібник — -а, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жалібник — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  4. жалібник — ЖАЛІБНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить; а як на помер душі, дак назбігаються, де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! (Барв., Опов.., 1902, 435). Словник української мови в 11 томах