жалібник
ЖАЛІБНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.
Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить; а як на помер душі, дак назбігаються, де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! (Барв., Опов.., 1902, 435).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жалібник — жалібни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- жалібник — -а, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жалібник — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- жалібник — Жалібник, -ка м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435. Словник української мови Грінченка