1. Словник української мови Грінченка

жаління

I. Жаління, -ня

с. Жаленье.

---------------

II. Жаління, -ня

с.

1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» МВ. ІІ. 181.

2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. Кв.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жаління — жалі́ння 1 іменник середнього роду від: жалити жалі́ння 2 іменник середнього роду смуток розм. Орфографічний словник української мови
  2. жаління — I -я, с. Дія за знач. жалити. II -я, с., розм. 1》 Почуття жалю, смутку; співчуття. 2》 Дія за знач. жалітися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жаління — Співчуття Словник чужослів Павло Штепа
  4. жаління — див. сум Словник синонімів Вусика
  5. жаління — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
  6. жаління — Жалі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жаління — ЖАЛІ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. жали́ти. Жалили [медузи] ноги, тіло від них щеміло, мов від кропиви, але не так самого жаління Тоня боялась, — просто були їй нестерпні слизькі доторки цих морських потвор (Гончар, Тронка, 1963, 225). ЖАЛІ́ННЯ² , я, с., розм. Словник української мови в 11 томах