жаління
ЖАЛІ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. жали́ти.
Жалили [медузи] ноги, тіло від них щеміло, мов від кропиви, але не так самого жаління Тоня боялась, — просто були їй нестерпні слизькі доторки цих морських потвор (Гончар, Тронка, 1963, 225).
ЖАЛІ́ННЯ² , я, с., розм.
1. Почуття жалю, смутку; співчуття.
Сльози [в дівчини] покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, наче з радощів (Вовчок, І, 1955, 149).
2. Дія за знач. жалі́тися 1.
Не дуже й докучав [Левко] жалінням Горпині, а тільки було все Ївзі розказує, що він страждає (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жаління — жалі́ння 1 іменник середнього роду від: жалити жалі́ння 2 іменник середнього роду смуток розм. Орфографічний словник української мови
- жаління — I -я, с. Дія за знач. жалити. II -я, с., розм. 1》 Почуття жалю, смутку; співчуття. 2》 Дія за знач. жалітися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жаління — Співчуття Словник чужослів Павло Штепа
- жаління — див. сум Словник синонімів Вусика
- жаління — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
- жаління — Жалі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жаління — I. Жаління, -ня с. Жаленье. --------------- II. Жаління, -ня с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий.... Словник української мови Грінченка