1. Словник української мови в 11 томах

жалісливець

ЖАЛІСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Жаліслива людина.

— Найдуть люди, найдуться жалісливці — і поховають як слід… (Мирний, III, 1954, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалісливець — жалісли́вець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. жалісливець — Жалібник, як ім. жалісливий, з чутливим серцем. Словник синонімів Караванського
  3. жалісливець — -вця, ч. Той, хто схильний до жалості, співчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жалісливець — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. жалісливець — Жалісливець, -вця м. = жалібник. Найдуть люде, найдуть жалісливці і поховають як слід. Мир. Пов. II. 115. Словник української мови Грінченка