жалісливий
ЖА́ЛІСЛИВИЙ, а, е.
1. Схильний до жалості, співчуття; співчутливий.
— Я вдався жалісливий до всякої тварі (Барв., Опов.., 1902, 154);
Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою (Гр., Без хліба, 1958, 164);
— Добрий він був, жалісливий (Тулуб, Людолови, II, 1957, 237);
— Батько мій дуже жалісливий на людське горе (Шиян, Баланда, 1957, 59);
// Який виражає жаль, співчуття.
То була хвилина, коли і Христі серце обізвалося. Щирий і жалісливий голос Хведорів уразив його (Мирний, III, 1954, 46);
Його дратувало кожне жалісливе слово бідної Домни (Коцюб., І, 1955, 117).
2. Сповнений суму, горя або співчуття.
— То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Коб., III, 1956, 32);
Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом (Мирний, III, 1954, 241).
Значення в інших словниках
- жалісливий — жа́лісливий прикметник Орфографічний словник української мови
- жалісливий — Співчутливий, спочутливий; (повен жалю) ЖАЛІСНИЙ. Словник синонімів Караванського
- жалісливий — -а, -е. 1》 Схильний до жалості, співчуття; співчутливий. || Який виражає жаль, співчуття. 2》 Сповнений суму, горя або співчуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Жалісливий — див. Бог Словник синонімів Вусика
- жалісливий — ЖА́ЛІБНИЙ (про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю), ЖА́ЛІСНИЙ, ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
- жалісливий — Жа́лісли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жалісливий — Жалісливий и жалісний, -а, -е 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. Словник української мови Грінченка