1. Словник української мови Грінченка

жартівник

Жартівник, -ка

м. Шутникъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартівник — жартівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жартівник — Жартун, кумедник, сміхун, сміхотун, дотепник, неґ. скализуб, суч. скалозуб; (у діях) пустун, б.з. чмут; пор. КОМЕДІЯНТ. Словник синонімів Караванського
  3. жартівник — -а, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жартівник — Артист (перен.-ірон.), баляндрасник, балясник, веселун, весельчак, вигадник, витівака, витівник, гострослов, гострословець, дотепник, жартівливий, жартливий, жартовливий, жартун, забавник, зубоскал, кепкун, комедіант, комік, кривляка, кумедіант... Словник синонімів Вусика
  5. жартівник — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Словник синонімів української мови
  6. жартівник — ЖАРТІВНИ́К, а́, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270). Словник української мови в 11 томах