жахання
Жаха́ння, -ня
с.
1) Пуганіе.
2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. МВ. ІІ. 163. Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною. К. Псал. 129.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жахання — жаха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- жахання — -я, с. Дія за знач. жахатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жахання — Жаха́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жахання — ЖАХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жаха́тися. Чуток було чимало для нашого жахання й сподівання (Вовчок, І, 1955, 232); Цілу ніч не давав Хведір покою своїми вигуками, викриками, жаханням (Мирний, III, 1954, 58). Словник української мови в 11 томах