1. Словник української мови Грінченка

живцем

Живцем

нар. Живьемъ. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живцем — живце́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. живцем — пр., (ховати) живим; (вирвати) цілком, повністю. Словник синонімів Караванського
  3. живцем — [жиеўцем] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. живцем — присл. 1》 У живому стані, живим. Живцем узяти кого — захопити кого-небудь живим. Їсти живцем — не давати спокою настирливими доріканнями, лайкою; допікати, мучити. 2》 перен. Цілком, повністю, без будь-яких змін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. живцем — живце́м: ◊ живце́м па́си де́рти і ще соли́ти = пас II. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. живцем — (живце́м) відрива́ти / відірва́ти від се́рця (від се́бе) кого, що. Дуже тяжко розлучатися з ким-небудь близьким або покидати, віддавати що-небудь особливо дороге. Мусить вона (Яресьчиха) розлучатися з сином, з дочкою, живцем відриваючи їх від серця (О. Фразеологічний словник української мови
  7. живцем — ЗА́ЖИВО, ЖИВЦЕ́М, ЖИВИ́М (ЖИВИ́МИ). Кажуть, за старого князя людей живцем у землю ховали (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
  8. живцем — Живце́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. живцем — ЖИВЦЕ́М, присл. 1. У живому стані, живим. Кажуть, за старого князя людей живцем у землю ховали (Мирний, IV, 1955, 25); Ночами Лукії снились.. кури, яких вона чомусь живцем ковтала, вони кудкудакали в шлунку (Донч., III, 1956, 23); *Образно. Словник української мови в 11 томах