живцем

(живце́м) відрива́ти / відірва́ти від се́рця (від се́бе) кого, що. Дуже тяжко розлучатися з ким-небудь близьким або покидати, віддавати що-небудь особливо дороге. Мусить вона (Яресьчиха) розлучатися з сином, з дочкою, живцем відриваючи їх від серця (О. Гончар); Хоч серце боліло іншим, але прощався і з кабінетом. Відчував (Василь), як відриває щось від серця (Ю. Мушкетик).

живце́м облупи́ти кого і без додатка. Безжалісно розорити кого-небудь, завдати величезних збитків комусь; обібрати. — Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі в руки,— живцем облупиш! Та допомагав мені… Доки не скрутив мене, мов налигачем, твоєю позикою!.. (М. Кропивницький).

закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь. — А Кульбабина Мотря так сказала: “Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова” (М. Стельмах); — Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! — говорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); // тільки недок. Розправлятися з ким-небудь, прирікаючи його на тяжкі моральні і фізичні страждання. Важко мені жити. Нащо мені жити? Дивитися роками, як закопують мене живого в землю? (О. Довженко).

ї́сти / з’ї́сти живце́м кого і без додатка. Прискіпуватись до когось постійними доріканнями, лайкою допікати когось. — Живцем мене їсть свекруха (З усн. мови); // Не давати кому-небудь спокою, найстирливо домагаючись чогось. — В кінці вересня маю платити до банку. Як не заплачу, то з’їдять мене живцем! (М. Коцюбинський).

полі́зти (рідко лі́зти) живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му). Заподіяти собі смерть; позбавити себе життя, померти. Молоде, одважне, В бою як буде необачне, То може згинуть неборак; Тогді (тоді) не буду жить чрез (через) силу, Живцем полізу я в могилу, Ізгину (І. Котляревський); — Лишалось одне — або живцем у могилу лізти, або протестувати, битись за життя (З журналу). живи́й у я́му (у моги́лу) полі́зеш. Було б здоров’я, а то вийшов од пана й од вітру хилюсь. Блідий, очі запали: нічого не зробиш, не полізеш у яму живий (А.Тесленко); Якби не Яковець, то, може, сама б, жива, за ним (Петрусем) у могилу полізла (Грицько Григоренко).

похова́ти живце́м (живи́м) кого. 1. Позбавити радощів життя, чогось важливого, необхідного і т. ін.; довести когось до смерті. — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко.— Вчити, як моїм добром розпоряджатись, кому що підписувати? Чи ти хочеш мене живцем поховати? (А. Шиян). на́че похо́вана живце́м. Найважче було те, що не було .. з ким перекинутися звичайнісіньким словом. У Сифара хоч бранки-козачки. А тут лежи, мовчи, наче похована живцем (З. Тулуб). 2. зі сл. себе́. Відмовитися від звичайного способу життя, вести позбавлене радощів життя. Треба в широкий світ, там, може, знов у люди вийду. А ні, то хоч знатиму, що не засниділа я у Ведмежому Куті (от іще назва!), не поховала себе живою (Леся Українка).

хоч живи́м (живце́м, живо́му і т. ін.) у зе́млю (у моги́лу, у гроб і т. ін.) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; безвихідь. — А тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь (М. Стельмах); — Тут живому хоч у могилу лізь (П. Колесник). хоч бери́ та лізь живце́м у зе́млю. — Так мені остогидла хата-пустка, .. що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю… (М. Коцюбинський). хоч живи́м до Бо́га лізь. Що було грошенят з дому, з’їли, а тепер хоч живим до Бога лізь (В. Винниченко).

(хоч) живце́м ги́нути (помира́ти). Дуже погано себе почувати або перебувати в надто складних обставинах. (Тиберій:) Так, нещасні, потомились .. (Всі:) Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький).

хоч (живце́м (живи́м)) у домови́ну (у я́му, у моги́лу і т. ін.) ляга́й. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай,— дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Ні з ким порадитись, ні з ким словом перекинутися,— таке, що хоч живцем лягай у домовину (Д. Бедзик); — На цього (коня) вже як і трудно стягалися, не дай Бог, заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко); Про одне тільки мова — про своє убозтво, свою нужду, що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (І. Цюпа). хоч у я́му. — Хоч в яму, гірше не буде.— Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (М. Коцюбинський).

як (мов, на́че і т. ін.) живце́м пекти́ся на рожні́. Хвилюватися, переживати, почувати себе дуже ніяково, тривожно від сорому, ганьби і т. ін. — Еге, хай постоїть собі з краденою довбнею,— почулося звідусіль .. Кавун слухав і наче живцем пікся на рожні. Він люто зиркав спідлоба на людей і не знав, що з ним діється (П. Козланюк).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт ли́ко (ли́ка) дере́ з кого, зі сл. крича́ти. Дуже сильно, голосно. Кричить, мов з його чорт лико дере (Укр.. присл..); Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г. Квітка-Основ’яненко). мов чорти́ ли́ко живце́м видира́ють. Дядько ступить до неї, а вона вчепилася тонкими рученятами в ріжок скрині і заголосила. — Дурне дівчисько, кричить, мов з неї чорти лико живцем видирають (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живцем — живце́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. живцем — пр., (ховати) живим; (вирвати) цілком, повністю. Словник синонімів Караванського
  3. живцем — [жиеўцем] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. живцем — присл. 1》 У живому стані, живим. Живцем узяти кого — захопити кого-небудь живим. Їсти живцем — не давати спокою настирливими доріканнями, лайкою; допікати, мучити. 2》 перен. Цілком, повністю, без будь-яких змін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. живцем — живце́м: ◊ живце́м па́си де́рти і ще соли́ти = пас II. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. живцем — ЗА́ЖИВО, ЖИВЦЕ́М, ЖИВИ́М (ЖИВИ́МИ). Кажуть, за старого князя людей живцем у землю ховали (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
  7. живцем — Живце́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. живцем — ЖИВЦЕ́М, присл. 1. У живому стані, живим. Кажуть, за старого князя людей живцем у землю ховали (Мирний, IV, 1955, 25); Ночами Лукії снились.. кури, яких вона чомусь живцем ковтала, вони кудкудакали в шлунку (Донч., III, 1956, 23); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. живцем — Живцем нар. Живьемъ. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35. Словник української мови Грінченка