жижка

Жижка, -ки

ж.

1) ум. отъ жижа.

2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. І. 20. кресати в жижку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133.

3) раст. Жигавка. ЗЮЗО. І. 140.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Жижка — Жи́жка прізвище Орфографічний словник української мови
  2. Жижка — (Zizka) Ян, бл. 1360-1424, чеський національний герой; з 1420 вождь таборитів (гуситські війни); відбив кілька наступів Сиґізмунда Люксембурзького на Чехію. Універсальний словник-енциклопедія