1. Словник української мови Грінченка

жмутик

Жмут, -та

м. Пучекъ, пачка, охапка. От вам цілий жмут соломи. Уман. у. На тобі жмут веретін та напряди всі. Грин. І. 48. Держав у руці жмут грошей (папіряних). Новомоск. у. Шовку жмут. Мкр. Н. 19. ум. жмутик, жмуток. Дикий хміль начіплявсь за те коріння і колишеться кудлатими жмутками. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жмутик — жму́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жмутик — див. жмут; мало Словник синонімів Вусика
  3. жмутик — -а, ч. Зменш.-пестл. до жмут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жмутик — ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Словник синонімів української мови
  5. жмутик — Жму́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жмутик — ЖМУ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жмут. В траві лежали Грицько і Яків, коло їх валялися розкидані по траві книжки, жмутики конвалій (Вас., І, 1959, 179). Словник української мови в 11 томах