жмутик
ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Донченко); Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Поклала в жар жмут сухого кураю, роздмухала його (З. Тулуб); На вверчених ясеневих чопах як літо, так і зиму висять туго зв'язані шворками жмутки різного зілля (І. Чендей); Скільки горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов'язані бранці (Леся Українка); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей). — Пор. в'язка.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жмутик — жму́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- жмутик — див. жмут; мало Словник синонімів Вусика
- жмутик — -а, ч. Зменш.-пестл. до жмут. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жмутик — Жму́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жмутик — ЖМУ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жмут. В траві лежали Грицько і Яків, коло їх валялися розкидані по траві книжки, жмутики конвалій (Вас., І, 1959, 179). Словник української мови в 11 томах
- жмутик — Жмут, -та м. Пучекъ, пачка, охапка. От вам цілий жмут соломи. Уман. у. На тобі жмут веретін та напряди всі. Грин. І. 48. Держав у руці жмут грошей (папіряних). Новомоск. у. Шовку жмут. Мкр. Н. 19. ум. жмутик, жмуток. Словник української мови Грінченка