1. Словник української мови Грінченка

жолоб

Жоліб и жолоб, -ба

м.

1) Желобъ, желобокъ.

2) Корыто. Шух. І. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. н. п. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142.

3) Выдолбленный дубовый пень, въ который вдѣлано дно, но въ днѣ пробиты дыры; вставляется въ полевой родникъ: вода изъ послѣдняго проходить сквозь дыры въ днѣ и стоитъ въ пнѣ, не смѣшиваясь съ иломъ. Черниг. у.

4) Въ ручной мельницѣ гончара: желобокъ, по которому размолотый матеріалъ падаетъ изъ подъ жернова. Шух. I. 261.

5) Въ терлиці: пространство между боками въ которое опускается мечик. Шух. I. 147.

6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н. Вол. у. ум. жолобок, жолобочок. Кринички-жолобки. Левиц. І. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.

---------------

Жолоб, -ба

м. см. жоліб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жолоб — «селянин»[ VI, 144] (зукраїнщене з поль. арґот. zlob [żłob] «те саме; несимпатична людина», первісно «жоліб, корито, ясла») [ОГ] зашіврає жолоб: Говоритиме хлоп Ну, не хотїв би я слухати того, що зашіврає жолоб... Словник з творів Івана Франка
  2. жолоб — жо́лоб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. жолоб — див. водостік; кривий; яма Словник синонімів Вусика
  4. жолоб — [жолоб] -ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -лоуб'іў два жолобие Орфоепічний словник української мови
  5. жолоб — Желоб — chute, shoot, trough — Rutsche, Rinne, Gerinne — самопливний транспортний пристрій у вигляді русла, встановленого під нахилом для переміщення сипкої маси або пульпи. Гірничий енциклопедичний словник
  6. жолоб — -а, ч. 1》 Дерев'яна посудина у вигляді довгастого чотирикутника, признач. для годівлі та напування тварин. 2》 спец. Дерев'яний, металевий і т. ін. пристрій для пересипання, пересування, переливання, зсипання, зливання чого-небудь. 3》 перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. жолоб — жолоб = жліб Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. жолоб — ЖО́ЛОБ (пристрій для стікання води, зсипання чогось), ЛОТІ́К (ЛОТО́К рідше), РИШТА́К (а також у гірничому конвеєрі), РИ́НВА (перев. для стоку води). З жолоба сипалось борошно, гуркотіли жорна, злякано блимав вогник каганця (І. Словник синонімів української мови
  9. жолоб — Жо́лоб, -ба, -бові, у -бі; -лоби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. жолоб — ЖО́ЛОБ, а, ч. 1. Дерев’яна посудина у вигляді довгастого чотирикутника, признач. для годівлі та напування тварин. Прив’язали корову до жолоба в стайні (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  11. жолоб — Лотік, заглиблення для відводу вологи (синоніми — слізник, капельник). Архітектура і монументальне мистецтво