1. Словник української мови Грінченка

журбонька

Журба, -би

ж.

1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь Н. Вол. у. Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. н. п. Козак журби не має. Ном. № 717. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. Єв. Мр. IV. 19.

2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. ум. журбонька, журбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя. Чуб. V. 700.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журбонька — жу́рбонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. журбонька — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. журбонька — -и, ж. Пестл. до журба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. журбонька — ЖУ́РБОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до журба́. Оце одного разу дуже він далеко зайшов у своїй такій журбоньці, коли ж ось шурхнуло — наче птиця пурхнула (Вовчок, І, 1955, 328). Словник української мови в 11 томах