1. Словник української мови в 11 томах

журбонька

ЖУ́РБОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до журба́.

Оце одного разу дуже він далеко зайшов у своїй такій журбоньці, коли ж ось шурхнуло — наче птиця пурхнула (Вовчок, І, 1955, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журбонька — жу́рбонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. журбонька — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. журбонька — -и, ж. Пестл. до журба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. журбонька — Журба, -би ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь Н. Вол. Словник української мови Грінченка