1. Словник української мови в 11 томах

журбота

ЖУРБО́ТА, и,. ж., розм. Те саме, що журба́.

Коло ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою своєю; а подаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида.., поважна (Вовчок, VI, 1956, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журбота — журбо́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. журбота — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. журбота — -и, ж., розм. Те саме, що журба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. журбота — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  5. журбота — Журбота, -ти ж. = журба. Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624. Словник української мови Грінченка