забаламучувати
Забаламучувати, -чую, -єш
с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забаламучувати — забаламу́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- забаламучувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
- забаламучувати — -ую, -уєш, недок., забаламутити, -учу, -утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забаламучувати — ЗАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛАМУ́ТИТИ, учу, утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.); Матері думай тепер. Словник української мови в 11 томах