забаламучувати

Забаламучувати, -чую, -єш

с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забаламучувати — забаламу́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. забаламучувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  3. забаламучувати — -ую, -уєш, недок., забаламутити, -учу, -утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забаламучувати — ЗАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛАМУ́ТИТИ, учу, утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.); Матері думай тепер. Словник української мови в 11 томах