1. Словник української мови Грінченка

забачати

Забача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. забачити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забачати — забача́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. забачати — -аю, -аєш, недок., забачити і зобачити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Бачити кого-, що-небудь з якогось моменту; помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забачати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
  4. забачати — ЗАБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБА́ЧИТИ і ЗОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Бачити кого-, що-небудь з якогось моменту; помічати. Ой, як стали то [козаки] на собі кров християнську забачати, То стали землю турецькую.. Клясти-проклинати (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах