забачати
ЗАБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБА́ЧИТИ і ЗОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Бачити кого-, що-небудь з якогось моменту; помічати.
Ой, як стали то [козаки] на собі кров християнську забачати, То стали землю турецькую.. Клясти-проклинати (Укр.. думи.., 1955, 13);
Стираючи порох зі столу, забачив [Андрій] на ньому кілька мідяків (Коцюб., І, 1955, 446);
День гасне потроху, кругом вечоріє.. Забачивши матір, біжить і радіє Назустріч дитинонька мила (Граб., І, 1959, 590);
Аероплан робив над селом круги, спускався все нижче й нижче, сідав над майданом. Вже можна було забачити людей на ньому (Вас., II, 1959, 244).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забачати — забача́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- забачати — -аю, -аєш, недок., забачити і зобачити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Бачити кого-, що-небудь з якогось моменту; помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забачати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
- забачати — Забача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. забачити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324. Словник української мови Грінченка