забудинок
Забуди́нок, -нку
м. = забудування. Вийдеш на пусте місце, де ні однісінької хаты; а там ізнов починаються забудинки і всі на другий штиль: де двірок стоїть, де просто як сільська зато. Св. Л. 24.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me