1. Словник української мови Грінченка

завихрити

Завихри́ти, -рю́, -ри́ш

гл. Поднять шумъ. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завихрити — зави́хри́ти 1 дієслово доконаного виду про вітер зави́хри́ти 2 дієслово доконаного виду про волосся Орфографічний словник української мови
  2. завихрити — I див. завихрювати I. II див. завихрювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завихрити — ЗАВИ́ХРИ́ТИ¹ див. зави́хрювати¹. ЗАВИ́ХРИ́ТИ² див. зави́хрювати². Словник української мови в 11 томах