завірюшище
Завірюха, -хи
ж. Вьюга, мятель. Аж гульк, — зіма впала, свище полем завірюха. Шевч. 84. Завірюха — треба кожуха. Ном. № 626. ув. завірюшище.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завірюшище — див. заметіль Словник синонімів Вусика