1. Словник української мови Грінченка

зав'язка

Зав'язка, -ки

ж. Завязка, веревочка, которой завязываютъ. Коло сього мішка й зав'язки нема. Утяв по саму зав'язку. Ном. № 7569.

2) Завязь на фруктовыхъ деревьяхъ. Камен. у.

3) Въ плотничьей и столярной роботѣ: связь, сцѣпленіе двухъ концовъ деревьевъ, сходящихся подъ угломъ. Шух. I. 91, 98.

4) Зачатокъ, начало, причина, источникъ. Разом роз'язка і зав'язка, і зле й добре докупи. ум. зав'язочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зав'язка — за́в'язка іменник жіночого роду те, чим зв'язують зав'я́зка іменник жіночого роду початок Орфографічний словник української мови
  2. зав'язка — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  3. зав'язка — (в одязі) мотузок, шнурок; П. початок, вихідний пункт, зав'язок. Словник синонімів Караванського
  4. зав'язка — [завйазка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, р. мн. -зок Орфоепічний словник української мови
  5. зав'язка — I зав'`язка-и, ж. Початок, основа, вихідний пункт, момент чого-небудь. || Епізод, яким починається розвиток сюжету в творі; прот. розв'язка. II з`ав'язка-и, ж. Те, чим зав'язують що-небудь (мотузок, стрічка, вірьовка і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зав'язка — 1. вузел, вузлик, повороз, поворозка, зашморг 2. початок, джерело Словник чужослів Павло Штепа
  7. зав'язка — (-и) ж.; мол. Припинення якоїсь осудної діяльності (пияцтва тощо). Словник жарґонної лексики української мови
  8. зав'язка — • зав'язка - елемент сюжету й композиції; подія чи ситуація, з яких починається конфлікт протидіючих у творі сил. Зав'язці інколи передує експозиція. З., як правило, дається на початку твору, але може бути і в іншому місці. Українська літературна енциклопедія
  9. зав'язка — (укр.) Додаткове укріплення крокв у гребені за допомогою дерев'яного кілка і петлею з ялинкових гілок. Архітектура і монументальне мистецтво