1. Словник української мови Грінченка

зав'язувати

Зав'я́зувати, -зую, -єш

сов. в. зав'язати, -жу, -жеш, гл.

1) Завязывать, завязать. Зав'язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав'язати усти. Ном. № 6988.

2) Связывать, связать. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Ном. № 101.

3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав'яже. Шевч. 27. Переносно: зав'язати голову. Выдти замужъ. Зав'язала головоньку, — не розв'яжу довіку. Чуб. V.

4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав'єзує хату. Шух. І. 88.

5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав'язала. Кв. Драм. 326.

6) — дорогу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327.

7) — світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав'яла, молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. н. п. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ. Мет. 138.

8) — язик. Заставить молчать. Людям язика не зав'яжеш. Ном. № 6984.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зав'язувати — зав'я́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зав'язувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  3. зав'язувати — В'язати, зв'язувати, ув'язувати, обв'язувати, перев'язувати; (розмову) |роз|починати; (стосунки) нав'язувати, встановлювати, започатковувати; (насіння) зароджувати, утворювати; Г. (братство) закладати, засновувати. Словник синонімів Караванського
  4. зав'язувати — -ую, -уєш, недок., зав'язати, -в'яжу, -в'яжеш, док., перех. 1》 Робити вузол, з'єднувати, скріплювати кінці чого-небудь вузликом, петлею і т. ін. || Упаковуючи, ув'язуючи в що-небудь, скріплювати, стягувати кінці вузлів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зав'язувати — Ую, -уєш, недок., зав'язати, -жу, -яжеш, док. 1. нарк. Припинити вживання наркотиків. Останнім часом у всіх статтях про нього згадується, що Роббі «зав'язав» (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  6. зав'язувати — (-ую, -уєш) недок., з чим.; мол.; крим.; жрм. Припиняти щось робити. [Нєзнайка:] Гайки ці йобані, блядь, не знімаються!.. Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять часи "Ролікс" і запиздячить ними в Сінєглазку (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 192. Словник жарґонної лексики української мови
  7. зав'язувати — I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Словник синонімів української мови