1. Словник сучасного українського сленгу

зав'язувати

Ую, -уєш, недок., зав'язати, -жу, -яжеш, док.

1. нарк. Припинити вживання наркотиків. Останнім часом у всіх статтях про нього згадується, що Роббі «зав'язав» (Єва). Було ще багацько цікавих трафунків, але певна візія в кінці липня змусила його різко зав'язати з травою і їхати додому (Л. Дереш).

2. Полишити, припинити щось. Я вже два роки, як зав'язав з цигарками. Щоб, послухавши цю пісню, вона зав'язала із тою штукою (Молоко). Я було вирішила зав'язувати з цими хлопчаками (Ю. Покальчук). Уряд Криму збирається «зав'язати» з розграбуванням пам'яток археології (Україна Молода).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зав'язувати — зав'я́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зав'язувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  3. зав'язувати — В'язати, зв'язувати, ув'язувати, обв'язувати, перев'язувати; (розмову) |роз|починати; (стосунки) нав'язувати, встановлювати, започатковувати; (насіння) зароджувати, утворювати; Г. (братство) закладати, засновувати. Словник синонімів Караванського
  4. зав'язувати — -ую, -уєш, недок., зав'язати, -в'яжу, -в'яжеш, док., перех. 1》 Робити вузол, з'єднувати, скріплювати кінці чого-небудь вузликом, петлею і т. ін. || Упаковуючи, ув'язуючи в що-небудь, скріплювати, стягувати кінці вузлів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зав'язувати — (-ую, -уєш) недок., з чим.; мол.; крим.; жрм. Припиняти щось робити. [Нєзнайка:] Гайки ці йобані, блядь, не знімаються!.. Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять часи "Ролікс" і запиздячить ними в Сінєглазку (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 192. Словник жарґонної лексики української мови
  6. зав'язувати — I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Словник синонімів української мови
  7. зав'язувати — Зав'я́зувати, -зую, -єш сов. в. зав'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав'язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав'язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Ном. № 101. Словник української мови Грінченка