1. Словник української мови Грінченка

загомоніти

Загомоніти, -ню, -ниш

гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. Чуб. V. 710. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. МВ. ІІ. 98. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Г. Барв. 387. Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загомоніти — загомоні́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. загомоніти — -ню, -ниш, док., розм. 1》 Почати гомоніти, заговорити тихо, приглушено (зазвичай про кількох чи багатьох людей). || Заговорити, звертаючись до кого-небудь. || Зазвучати в розмові (зазвичай про голос). 2》 перен. Почати утворювати безладні звуки; зашуміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загомоніти — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. загомоніти — ЗАГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. 1. Почати гомоніти, заговорити тихо, приглушено (звичайно про кількох або багатьох людей). Тим часом в народі пішла чутка про волю.. Народ загомонів по ярмарках і розвозив гомін по селах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах