1. Словник української мови Грінченка

задзвонити

Задзвонити, -ню́, -ниш

гл. Зазвонить. Котл. Ен. II. 30. В неділеньку рано задзвонили дзвони. Мет. 95.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задзвонити — задзвони́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. Задзвонити — Зателефонувати Неправильно-правильно
  3. задзвонити — -дзвоню, -дзвониш, док. 1》 у що, чим і без додатка. Почати дзвонити, утворюючи звуки дзвона, дзвінка. || на що, до чого. Почати бити у дзвони, сповіщаючи про церковну службу. || Дзвінко заспівати (про птахів). || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. задзвонити — Задзвони́ти, -воню́, -во́ниш, -во́нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. задзвонити — ЗАДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док. 1. у що, чим і без додатка. Почати дзвонити, утворюючи звуки дзвона, дзвінка. У труби затрубили, У дзвони задзвонили, Вдарили з гармати. Знаменами, бунчугами Гетьмана укрили (Шевч., II, 1963, 159); — Вйо, коні!... Словник української мови в 11 томах