1. Словник української мови Грінченка

зазублювати

Зазублювати, -люю, -єш

сов. в. зазуби́ти, -блю́, -би́ш, гл.

1) Загинать, загнуть крючкомъ.

2) Дѣлать, сдѣлать зазубрины (на лезвіѣ и пр.), зазубривать, зазубрить. Ніж зазубив.

3) — зуби. Выставить зубы? оскалиться? Встрѣчено только въ нар. поговоркѣ: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила. Зоря, 1883, стр. 323.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зазублювати — зазу́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зазублювати — -юю, -юєш, недок., зазубити, -ублю, -убиш; мн. зазублять; док., перех. Робити зазублини на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зазублювати — ВИЩЕ́РБЛЮВАТИ (робити щербину, щербини на металі, кістці тощо), ЩЕРБИ́ТИ, ВИЗУ́БЛЮВАТИ, ЗАЗУ́БЛЮВАТИ, НАДЩЕ́РБЛЮВАТИ. — Док.: ви́щербити, пощерби́ти, ви́зублити, зазубли́ти, надщерби́ти. Тесав вісь та якось і вищербив сокиру (М. Словник синонімів української мови
  4. зазублювати — ЗАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЗУБИ́ТИ, ублю́, у́биш; мн. зазу́блять; док., перех. Робити зазублини на чому-небудь. Деревина кам’яної берези така тверда, що об неї можна зазубити сокиру (Наука.., 5, 1968, 16). Словник української мови в 11 томах