1. Словник української мови Грінченка

заклин

Закли́н, -ну

м. Заклятіе. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти. Шух. I. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заклин — закли́н іменник чоловічого роду заклинання рідко Орфографічний словник української мови
  2. заклин — -у, ч. Те саме, що заклинання 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заклин — ЗАКЛИНА́ННЯ (за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), ЗАМОВЛЯ́ННЯ, ПРИМОВЛЯ́ННЯ, ЗАКЛЯ́ТТЯ, НАГОВІ́Р, ЗАКЛИ́Н заст., ПРИГОВІ́Р заст., ПРИМО́ВА заст. Виголосивши свої заклинання, Василина взяла дійницю і присіла до корови, щоб подоїти (С. Словник синонімів української мови
  4. заклин — ЗАКЛИ́Н, у, ч., заст. Те саме, що заклина́ння 2. Покликали бабу-шептуху, та всі її заклини теж були безуспішні: Добриня.. доживав, очевидячки, останні години (Оп., Іду.., 1958, 283). Словник української мови в 11 томах