1. Словник української мови Грінченка

заклинання

Заклина́ння, -ня

с. Заклинаніе. Заклинане, як гадина укусить. МУЕ. III. 53.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заклинання — заклина́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. заклинання — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
  3. заклинання — (дія) ворожба, чарування, чаклування; (текст) закляття, за-клин, замовляння; ОК. проклін, прокляття; П. благання. Словник синонімів Караванського
  4. заклинання — -я, с. 1》 Дія за знач. заклинати 1). 2》 За марновірними уявленнями – усталена словесна формула, зазвичай супроводжувана відповідними діями, що має магічну силу; замовляння. 3》 Те саме, що проклін. 4》 перен. Настійне прохання, благання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заклинання — • заклинання - див. замовляння. Українська літературна енциклопедія
  6. заклинання — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови
  7. заклинання — ЗАКЛИНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. заклина́ти. 2. За марновірними уявленнями — усталена словесна формула, звичайно супроводжувана відповідними діями, що має магічну силу; замовляння. Знахарка перехрестила, покропила свяченою водою вікна, двері. Словник української мови в 11 томах