заклинання
ЗАКЛИНА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. заклина́ти.
2. За марновірними уявленнями — усталена словесна формула, звичайно супроводжувана відповідними діями, що має магічну силу; замовляння.
Знахарка перехрестила, покропила свяченою водою вікна, двері. Прошептала якесь заклинання (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 36);
В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою заклинань та обрядів можна впливати.. на хід явищ і подій в навколишньому світі (Нар си стар. іст. УРСР, 1957, 21).
3. Те саме, що проклі́н.
Яких тільки заклинань, погроз і репресій не вживали [німці], скільки лиха зазнали робітники за повільність ремонту! (Ле, Мої лист 1945, 217).
4. перен. Настійне прохання, благання.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заклинання — заклина́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- заклинання — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
- заклинання — (дія) ворожба, чарування, чаклування; (текст) закляття, за-клин, замовляння; ОК. проклін, прокляття; П. благання. Словник синонімів Караванського
- заклинання — -я, с. 1》 Дія за знач. заклинати 1). 2》 За марновірними уявленнями – усталена словесна формула, зазвичай супроводжувана відповідними діями, що має магічну силу; замовляння. 3》 Те саме, що проклін. 4》 перен. Настійне прохання, благання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заклинання — • заклинання - див. замовляння. Українська літературна енциклопедія
- заклинання — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови
- заклинання — Заклина́ння, -ня с. Заклинаніе. Заклинане, як гадина укусить. МУЕ. III. 53. Словник української мови Грінченка