заковизнути

Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш

гл.

1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз.

2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.