1. Словник української мови Грінченка

закурювати

Закурювати, -рюю, -єш

сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл.

1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262.

2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60.

3) Заканчивать, закоптить.

4) Запыливать, запылить что.

5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. Св. Л. 134.

6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закурити — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закурювати — заку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закурювати — див. коптити Словник синонімів Вусика
  3. закурювати — -юю, -юєш і рідко закуряти, -яю, -яєш, недок., закурити, -урю, -уриш, док. 1》 перех. Покривати пилом, запорошувати. 2》 перех. Покривати кіптявою. || Закопчувати, коптити. 3》 перех. і без додатка. Запалювати (люльку, цигарку і т. ін.). 4》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закурювати — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. закурювати — Заку́рювати, -ку́рюю, -рюєш; закури́ти, -курю́, -ку́риш, -ку́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. закурювати — ЗАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко ЗАКУРИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док. 1. перех. Покривати пилом, запорошувати. Василь місяць од місяця все новину уводить, то на лави гримав — стільців йому треба,.. Словник української мови в 11 томах