закурювати
ЗАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко ЗАКУРИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док.
1. перех. Покривати пилом, запорошувати.
Василь місяць од місяця все новину уводить, то на лави гримав — стільців йому треба,.. то долівка курна, тільки убор закурює, ..то в хаті і тісно і жарко (Мирний, IV, 1955, 117).
2. перех. Покривати кіптявою.
У полоні наша мати, наша стара українська земля у полоні. Як обвал, звалився на неї ворог, затоптав підлим фашистським своїм чоботом, залив кров’ю, закурив пожежами, зганьбив шибеницями, пограбував (Довж., III, 1960, 49);
// Закопчувати, коптити.
3. перех. і без додатка. Запалювати (люльку, цигарку і т. ін.).
Оце по обіді закурюємо цигарки (Коцюб., І, 1955, 464);
Витяг [Давид] кисет, став закурювати (Головко, II, 1957, 38);
Балабуха курив люльку з довгим цибуком.., викурив одну, закурив другу, потім третю (Н.-Лев., III, 1956, 96);
— Дайте й мені закурити, — несподівано сказала Марія (Кучер, Чорноморці, 1956, 371);
Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти (Шевч., II, 1953, 344);
*Образно. Хрипкий далекий пароплав сигару закурив (Тич., І, 1957, 61).
4. тільки док., неперех., розм. Почати пиячити; запити, загуляти.
Засумував свекор, ..а Яків запив… Страшно закурив Яків. Було таке, що попід шинками валявся (Мирний, І, 1954, 229);
Чолов’яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений, мов тая тума. Ото тільки часами, як вирветься, та як закурить — тільки держись, шапко! П’є та й б’ється, й плаче! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 79).
Значення в інших словниках
- закурювати — заку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- закурювати — див. коптити Словник синонімів Вусика
- закурювати — -юю, -юєш і рідко закуряти, -яю, -яєш, недок., закурити, -урю, -уриш, док. 1》 перех. Покривати пилом, запорошувати. 2》 перех. Покривати кіптявою. || Закопчувати, коптити. 3》 перех. і без додатка. Запалювати (люльку, цигарку і т. ін.). 4》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закурювати — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- закурювати — Заку́рювати, -ку́рюю, -рюєш; закури́ти, -курю́, -ку́риш, -ку́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закурювати — Закурювати, -рюю, -єш сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. Словник української мови Грінченка