залізце
Залізце, -ця
с.
1) ум. отъ залізо.
2) залізця каркові, лютрові. см. лютрові залізця [лютровий]. Вх. Пч. II. 7.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залізце — залі́зце іменник середнього роду предмет з заліза Орфографічний словник української мови
- залізце — -я, с. Те саме, що залізко 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- залізце — ЗАЛІ́ЗЦЕ, я, с. Те саме, що залі́зко 1. Головною частиною рубанка і фуганка є залізце — стальна пластинка, гостро заточена з нижнього боку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 53); В руках у нього був цілий жмут комишевого й березового пруття, різні залізця (Скл., Святослав, 1959, 8). Словник української мови в 11 томах