залім

Залім и зало́м, -ло́му

м.

1) Изгибъ, кривизна.

2) Поворотъ (рѣки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. З) Переломъ.

4) Карнизъ.

5) = завертка 1. Це залом у житі. Бог його знав, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у.

6) Залом. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ лежитъ буреломь. Корови і воли пасуть... у за́ломах — лісах, де лежить поламане дерево. Шух. І. 211.