завертка
Завертка, -ки
ж.
1) Пукъ стеблей стоящаго на корню хлѣба, свернутый узломъ. По народному повѣрью, завертка дѣлается съ злымъ умысломъ и имѣетъ силу причинить болѣзнь сорвавшему ее или съѣвшему хлѣбъ изъ зеренъ тѣхъ колосьевъ, которые были въ завертці. К. С. 1889. XII. 597. см. завивка, завитка, завиття, закрутень, закрутка.
2) Родъ деревяннаго запора у дверей: проходящій сквозь дверной косякъ стержень, на внутреннемъ концѣ котораго деревянная пластинка, прикрѣпленная къ стержню посрединѣ и при горизонтальномъ положеніи захватывающая своею половиною внутрь отворяющуюся дверь; вращая стержень, а съ нимъ и пластинку, можно отпирать и запирать дверь. Чуб. VII. 383. Христя кинулась до надвірніх дверей... зачинила й закрутила заверткою. Мир. ХРВ. 216.
Значення в інших словниках
- завертка — за́вертка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- завертка — -и, ж., розм. Дерев'яний пристрій, що являє собою стрижень із прибитою на кінці пластинкою, яка з повертанням стрижня може замикати або відмикати двері, браму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завертка — 1. закрутка 2. загортка, обгортка, завитка, див. обвертка, суверток Словник чужослів Павло Штепа
- завертка — на всі за́вертки, зі сл. хропі́ти. Дуже голосно, нестримно. — А хропе ото хто так? — Грицю, штовхни його, чого він ото на всі завертки? — звернувся Шельменко до Гриця (Остап Вишня). Фразеологічний словник української мови
- завертка — ЗА́ВЕРТКА, и, ж., розм. Дерев’яний пристрій, що становить собою стрижень з прибитою на кінці пластинкою, яка при повертанні стрижня може замикати або відмикати дворі, браму. Христя кинулась до надвірних дверей, одчинила їх, .. Словник української мови в 11 томах