замирити
Замири́ти, -рю́, -риш
гл.
1) Заключить миръ, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума.
2) — кого́. Помирить. Замирив він іх. Зміев. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замирити — замири́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- замирити — див. замирювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замирити — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь... Словник синонімів української мови
- замирити — Замири́ти, -рю́, -ми́риш, -ми́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- замирити — ЗАМИРИ́ТИ див. зами́рювати. Словник української мови в 11 томах