1. Словник української мови Грінченка

заорювати

Зао́рювати, -рюю, -єш

сов. в. заора́ти, -рю́, -ре́ш, гл.

1) Запахивать, запахать. но́сом заорати. Упасть лицомъ внизъ. Упав так, що аж носом заорав. Ном. № 6634.

2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. МУЕ. III. 38. Зао́рювати (в понеділок) не можна. МУЕ. III. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заорювати — зао́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заорювати — -юю, -юєш, недок., заорати, -рю, -реш, док., перех. 1》 Обробляти землю орючи; зорювати. || Орючи, привласнювати, захоплювати частину чиєї-небудь землі. || Орючи, знищувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заорювати — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док. Словник синонімів української мови
  4. заорювати — Зао́рювати, зао́рюю, -рюєш, -рює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)