1. Словник української мови Грінченка

запечатувати

Запечатувати, -тую, -єш

сов. в. запечатати, -таю, -єш, гл.

1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. І. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082.

2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запечатати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запечатувати — запеча́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. запечатувати — -ую, -уєш, недок., запечатати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Закриваючи що-небудь, скріплювати печаткою. || Вклавши в конверт або обгорнувши папером, заклеювати (лист, пакет і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запечатувати — ЗАПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Закриваючи що-небудь, скріплювати печаткою. У старовину важливі князівські листи і державні послання запечатували свинцевими печатками (Веч. Київ, 27. Словник української мови в 11 томах