запечатувати
ЗАПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Закриваючи що-небудь, скріплювати печаткою.
У старовину важливі князівські листи і державні послання запечатували свинцевими печатками (Веч. Київ, 27.IX 1962, 3);
// Вклавши в конверт або обгорнувши папером, заклеювати (лист, пакет і т. ін.).
Повість було написано за три дні. Не перечитуючи вдруге, він запечатав її і побіг на пошту (Кол., Терен.., 1959, 374).
2. Накладати державну печатку, пломбу для забезпечення недоторканності чого-небудь або з метою заборони користування чимось; опечатувати.
— Ну, добре! Ми так і зробимо, — каже становий. — Список з собою візьмемо, а шафу з книжками.. запечатаємо (Мирний, IV, 1955, 381);
[Дудар:] Поняті, запечатайте комору. Поставте вартіу (Мик., І, 1957, 86).
Значення в інших словниках
- запечатувати — запеча́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запечатувати — -ую, -уєш, недок., запечатати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Закриваючи що-небудь, скріплювати печаткою. || Вклавши в конверт або обгорнувши папером, заклеювати (лист, пакет і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- запечатувати — Запечатувати, -тую, -єш сов. в. запечатати, -таю, -єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. І. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Словник української мови Грінченка