1. Словник української мови Грінченка

запиняти

Запиня́ти, -ня́ю, -єш

сов. в. запини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить. Ой виїхало вражих здобишників сорок коней, ще й чотирі, ой як стали вони наперед возів, а всі вози затінили. Мет. 454. І нігде ні садочка, ні квіток, нема на чому запинити ока. Левиц. ПЙО. І. 475.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запиняти — запиня́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. запиняти — -яю, -яєш, недок., запинити, -иню, -иниш, док., перех., діал. Зупиняти, спиняти. || Припиняти. Запиняти дорогу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запиняти — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін. Словник синонімів української мови
  4. запиняти — ЗАПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАПИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., перех., діал. Зупиняти, спиняти. Ніщо їх [козаків] не запиняло (Стор., І, 1957, 264); — Запини! — волав піхотинець, відчайдушно скубучи коневі гриву. — Запини, запини!... Словник української мови в 11 томах