запиняти
ЗАПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАПИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., перех., діал. Зупиняти, спиняти.
Ніщо їх [козаків] не запиняло (Стор., І, 1957, 264);
— Запини! — волав піхотинець, відчайдушно скубучи коневі гриву. — Запини, запини! (Гончар, І, 1954, 64);
// Припиняти.
Що ж наші сили піднесе, Запинить нам дошкульні муки? (Граб., І, 1959, 160).
Запиня́ти доро́гу кому — заступати, перетинати шлях кому-небудь.
Сплетені вусиками лози запиняють йому дорогу (Коцюб., І, 1955, 206);
— Стій, бабо, стій! — наставляючи проти неї руки, запинив їй дорогу жандар (Мирний, IV, 1955, 376).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запиняти — запиня́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- запиняти — -яю, -яєш, недок., запинити, -иню, -иниш, док., перех., діал. Зупиняти, спиняти. || Припиняти. Запиняти дорогу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запиняти — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін. Словник синонімів української мови
- запиняти — Запиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. запини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить. Ой виїхало вражих здобишників сорок коней, ще й чотирі, ой як стали вони наперед возів, а всі вози затінили. Мет. 454. І нігде ні садочка, ні квіток, нема на чому запинити ока. Левиц. ПЙО. І. 475. Словник української мови Грінченка