1. Словник української мови Грінченка

запитувати

Запи́тувати, -тую, -єш

сов. в. запитати, -тію, -єш, гл. Спрашивать, спросить. Прийшли, запитуємо попа — що візьме за вінчання. Г. Барв. 183. Запитай, матінко, усіх нас, де твоє дитятко бувало. Мет. 171.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитувати — запи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. запитувати — див. вивідувати; питати Словник синонімів Вусика
  3. запитувати — -ую, -уєш, недок., запитати, -аю, -аєш, док. 1》 Звертатися до когось із питанням про кого-, що-небудь; питати. || Викликати учня до дошки для перевірки його знань. 2》 Звертатися до якої-небудь установи, організації і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запитувати — ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Словник синонімів української мови
  5. запитувати — Запи́тувати, -пи́тую, -туєш; запита́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. запитувати — ЗАПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Звертатися до когось з питанням про кого-, що-небудь; питати. — А що тепер буде? Що тепер робити? — запитував він себе мимохіть (Кобр., Вибр., 1954, 52); — Денисе Івановичу, ви вже вечеряли?... Словник української мови в 11 томах